Річниця депортації кримськотатарського народу і пам’ять про жертв репресій сьогодні викликає стійке дежавю

В травні 1944-го понад 180 тисяч кримських татар за наказом Сталіна у нелюдських умовах депортували з рідної землі до Середньої Азії та у віддалені райони РСФСР. Багато людей загинуло мученицькою смертю дорогою до нових місць проживання, їхні могили невідомі.

Цілий народ незаконно затаврували як зрадника в угоду сталінській легенді про “народа-переможця”, в угоду людиноненависницькому міфу про “абсолютне зло” і “абсолютне добро”.

Цього злочину проти людяності не визнав у повній мірі ні колишній СССР, ні його духовний нащадок – країна-агресор Російська Федерація. Яка, не визнавши за собою старих злочинів, у 70-ту річницю депортації кримських татар скоїла новий – анексію Криму.

Ось і тепер, після 6-ти років окупації і НОВИХ репресій проти кримськотатарського народу, “новому”-старому окупаційному режиму вкрай невигідно згадувати про дату, яка аж ніяк не вписується в маркери побєдобєсія. Бо не може “народ-побєдітєль” скоювати злочин проти цілого народу, який був виселений з власних домівок. Не може “народ-побєдітєль” стирати пам’ять і вдаватися до безпам’ятної стратегії братовбивства і випаленої землі, до арештів за національні прапори і за віросповідання, не може відбирати у сусідів їхні території. І цього кримські татари ніколи не приймали і не приймуть.

Натомість окупанти вважають, що, виокремивши свою “вєлікую отєчєствєнную” із загальнолюдського контексту Другої світової, вони (а не УСІ народи колишньої імперії разом із союзниками) її виграли і вхопили Бога за бороду. Насправді ж вони завдяки своїм діям і невивченим урокам історії, завдяки новим злочинам лише стали країною всиновленого нацизму у новітній історії.

А переможну крапку у Другій світовій ще повинні поставити українці: воїни АТО (добровольці і бійці ЗСУ), волонтери, лікарі, науковці, діячі культури незалежно від національності і віросповідання. Поставлять крапку, коли Кримська громада Чернігова повернеться у свої рідні домівки на півострові, а Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України – на своє місце постійної дислокації у Феодосії.

Цей час неодмінно настане! Щоб це трапилося швидше, маємо стати сумлінними громадянами і виборцями! Маємо у дні пам’яті жертв політичних репресій і одразу після них щосекунди пам’ятати про сучасних в’язнів сумління – автора неофіційного гімну ССО Андрія Антоненка і лікарку-кардіохірурга Юлію Кузьменко. Про виклики на допити Володимира В’ятровича за одну лише спробу винести питання геноциду українського народу на міжнародний рівень і про травлю одеського активіста Сергія Стерненка. За те, що не дав себе вбити бандитам “русского міра”!

Пам’ятаючи про це, ставатимемо собою! Ставши собою, прийматимемо на виборчих дільницях правильні і виважені громадянські рішення! Приймаючи на виборах гідні рішення, зможемо подолати внутрішню окупацію! Подолавши внутрішню окупацію, переможемо зовнішню!

Виконуючий обов’язки
Чернігівської територіальної організації
“Європейської Солідарності”
Олександр МИСНИК

Ілюстрація: Нікіта Тітов

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*