«Військо у полі й військо на місцях постійного розташування мають значні відмінності: і у завданнях, і в усьому іншому, включно зі здоров’ям бійців», – розповідає Віталій Світличний, лікар-отоларинголог із Сосниці. Після більш як піврічної служби у зоні АТО і відпустки він, майор запасу з 25-річним медичним стажем, повернувся до війська, де вже майже місяць керує медичною ротою. Але вже не на передовій, а на рідній Сіверський землі – у Гончарівському, в розташуванні 1-ої окремої танкової бригади. І саме тут, у кабінеті, а не у польовій операційній, нам поталанило поспілкуватися з паном Віталієм якраз у день медичного працівника.
– Звісно травм у особового скраду тут, у Гончарівському, менше. Прямої загрози життю не становить нічого, проте є певні небезпеки. Як не крути, але армія – структура з посиленим фізичним навантаженням. Тут і розтягнення, і грижі, й іншого роду травми. Окремий пласт захворювань – запальні процеси. Бо тут – і піт, і холод, і пісок, і недогляд за собою. Багато хлопців не звикли звертатися по медичну допомогу, якщо, до прикладу, засвербіло у вусі. А у випадку невчасного лікування такі дрібнички можуть спричинити серйозніші неприємності. Але на те ми тут і працюємо, й робимо все від нас залежне, – розповідає майор медичної служби голові Чернігівської районної організації партії «Солідарність» Олександру Мисюрі.
Доброчинців завжди цікавить, які перепони при виконанні своєї роботи зустрічають військові медики? Чим можна їм допомогти?
– Одна проблема є та, що переслідує всі державні медустанови. Це – речове забезпечення. Необхідний мінімум у нас є, проте це не зовсім рівень сучасного війська. Перелік необхідного для якісного медичного обслуговування може бути нескінченним і дуже дорогим. Але деякі, на перший погляд, дрібнички значно спрощують роботу медикам і поліпшують її якість. Дрібнички, а їх у нас немає.
Наступні півгодини розмови начальника медроти з головою районного осередку «Солідарності» більше були схожі на розмову двох бухгалтерів чи постачальників. Довгий перелік необхідного співставлявся із тим, чим реально можна допомогти. Майор каже – проблеми, як у всіх, але є ще й особливі…
– Не таке вже й особливе, але в умовах війська просто неприпустиме. Це – пияцтво. Тут, на відміну від цивільного життя, тих, що випивають помірно – небагато. Бо статут і саме поняття служби забороняють вживати. Тому більшість службовців не мають проблем із алкоголем. Але завжди є «паршиві вівці», а в нашому випадку їх звуть… «аватари». Серед мобілізованих бійців є схильні до пияцтва, і мало що може їх зупинити – ні паркани, ні патрулі, ні людський осуд на них не діють. А їхнє «захоплення» не лише їм здоров’я й життя губить, а й військову дисципліну підриває. Їх небагато, але навіть декілька відсотків «аватарів» у масі військових – це вже загроза. За умов проходження служби в армії людина й так перебуває у стресі, а коли бачить поряд із собою безтурботного пияка, то це сильно її деморалізує. Що з цим робити – не знаю. Поки що, на жаль, бачу тільки проблему, а не шлях її розв’язання. От і доводиться час від часу зашивати лоби «хитким» мобілізованим і долати супутні з пияцтвом медичні проблеми. Керівництво військової частини зробити нічого з цим не може, бо через недосконалість законодавства мобілізовані не в повній мірі підпорядковані загальновійськовим дисциплінарним нормам. Не те, щоб ця проблема стояла вкрай гостро, але розв’язати її необхідно. Тому варто подумати в цьому напрямку і з часом знайти вихід. Як хтось має ідею, як це зробити – із задоволенням долучуся до її реалізації.
На тому потиснули руки і завершили розмову. А вже через декілька днів, за клопотанням голови Чернігівського районного осередку партії «Солідарність», до Гончарівського прибув вантаж спеціалізованої допомоги. Це були медичні меблі, ящики одно- та багаторазових комплектів спецодягу, медикаменти, витратні матеріали і спеціальний армійський медичний набір натовського стандарту. «Це саме те, що зробить нашу роботу ефективнішою, те, про що ми з вами говорили», – сказав майор медичної служби Віталій Світличний депутату районної ради, голові районного осередку «Солідарності» Олександру Мисюрі.